- племінник
- —————————————————————————————племі́нникіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
племінник — а, ч. Син брата або сестри; небіж … Український тлумачний словник
племінник — [плеим’і/н:иек] ка, м. (на) ков і/ ку, мн. кие, к іy … Орфоепічний словник української мови
племінничок — чка, ч. Зменш. пестл. до племінник … Український тлумачний словник
сестренец — племінник, син сестри … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
сыновець — племінник, син брата … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
Коцюба, Гордий Максимович — Гордий Максимович Коцюба Гордій Максимович Коцюба … Википедия
братан — а, ч. 1) діал. Племінник із боку брата, небіж. 2) жарг. Член злочинного угруповання … Український тлумачний словник
небіж — не/бо/жа, ч. 1) Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. 2) пестл. Звертання до чоловіка, молодшого за віком. 3) заст. Бідолаха … Український тлумачний словник
сестринець — сестрі/нець, нця, ч., діал. Племінник – син сестри … Український тлумачний словник
сестрич — а, ч., діал. Племінник – син сестри … Український тлумачний словник